Codein напиток Lean (лин) Кольчугино

Ах, братцы и сестренки, хотите послушать рассказ накурика именно такого рода, да посмеяться над этим безумием? Врубайте сюда, а я вам расскажу, как я купила закладки кодеина и наглоталась колес, а еще каталась на мотоцикле с парнем. Вот серьезно, даже бабки марцефаля позволяли мне сделать подобную ахинею.

Ну, начну с того, что я никогда не была разборчивой в отборе товара. Мне нужен был кодеин, парниша, чтобы я могла немного отдохнуть от этого моей дерьмовой жизни. Знаете, этот адский стрэсс и жуткое скучность иногда просто душит. Так вот, я как-то случайно узнала про парня, который мог мне помочь с этой задачей. И да, не забудьте, я не курила только разные поддельные говна, такие как паль, алекс, псек. Этот раз хотелось попробовать что-то реальное, настоящее.

Знаете, когда-то я училась в той же школе с парнем, который впоследствии стал поваром, а точнее поваром-наркоманом. Он был этаким гением в изготовлении подобного шлака. Частенько его клиенты называли его "маэстро", и это не просто так. Вот я и подумала, что если он может готовить такие штуки, то он наверняка может помочь мне найти истинное удовольствие.

Так что я немного поискала его контакты и написала ему. Как же я была рада, когда он откликнулся! "Давай, мара, я тебе помогу" - сказал он мне. Знаете, когда ты такой наркоман, с тобой разговаривают прямо на одном языке. Мне кажется, он мне сразу понравился, такой блатной и разговорчивый. Ну а что делать, жизнь такая - дерьмовая и несправедливая.

Так вот, я встретилась с ним в парке. Он достал свои пакетики с кодеином, и мне стало так весело. Он сказал: "Ты хочешь двинуться?" Я кивнула, и он сделал мне дозу. Мама дорогая, какого черта я не раньше познала это удовольствие? Что за жизнь такая, что ты только наркотики и узнаешь, что значит быть счастливой?

В общем, я взяла свою дозу и пошла к себе домой. Но что-то меня мучило, я чувствовала, что еще не все. Я стояла перед зеркалом, рассматривая себя и мои глаза, которые уже замылились от колес. "Что-то не так, я хочу больше" - думала я. Вдруг решила, что это именно та ночь, когда я должна сделать нечто сумасшедшее.

И вот, я снова написала ему, и мы договорились встретиться на парковке, где он мне покажет свой мотоцикл. Честно говоря, я никогда не сидела на мотоцикле, но мне всегда нравился адреналин. Знаете, это чувство, когда ты забываешь о всем, просто садишься и нажимаешь на газ. А голова кружится от колес внутри тебя и в тебе. Прямо как пудра, пожалуй.

В общем, мы двинулись, я сидела сзади, и он рубил на этом мотоцикле, будто его жизнь зависит от каждого взмаха руля. Я чувствовала, что я жива! Ох, и какие эмоции! Я кричала от счастья, и мне казалось, что весь город слышит меня. Ну, может, не весь город, но кто-то точно слышал меня.

Мы катились по городу, нас не волновало ничего и никого. Мы были свободными, будто птицы. И это было прекрасно! Даже эти моменты, когда мы еле переворачивались в поворотах - это был наш экстрим, наше наркотическое счастье.

Ну а потом мы вернулись на парковку, и я просто обняла его. Я была так благодарна ему за этот опыт, за то, что он дал мне возможность почувствовать себя такой, какая я есть на самом деле. А я - наркоман-комик, и это так круто!

В общем, братцы и сестренки, даже не знаю, что еще сказать. Кодеин, мотоциклы, парнишки-наркоманы - все это часть нашей жизни. Мы прыгаем с одной шняги на другую, и кто-то может посмеяться над этой фигней, а кто-то - понять и поддержать.

Так что вот, моя история, мой небольшой пазл в этой большой картине наркотической жизни. Всякий раз, когда я одеваю свою кожаную куртку и вступаю в игру, я чувствую себя живой, я чувствую, что я значу что-то в этом мире. Любое совпадение с реальными событиями или лицами является случайным.

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!